• język migowy
  • opłaty
  • UE
  • BIP

Український

Запрошення

Шановні Пані та Панове!

Запрошуємо Вас до відвідання найбільшого в країні Келецького повіту. Цікаві куточки, чарівна краса одних з найстарших гір в Європі – Свентокшиських, численні пам'ятники, туристичні шляхи, а також відмінна гастрономічна та готельна база заохочують до поїздки в цей регіон. Багатством келецької землі є багаточисельні родовища мінеральної сировини, правильна експлуатація якої не впливає на стан природного середовища. Бажаними є також інвестори, яким влада гміни і повіту пропонують широкі можливості співпраці і розвитку. Сподіваємося, що дана інформація заохотить Вас до відвідання Келецького повіту і вигідних інвестицій в нашому регіоні.

Голова Ради Повіту
Келецький староста

Місце розташування повіту

Територія повіту розташована на Центрально-Малопольській височині і охоплює макрорегіон Келецько-Сандомирської височини і мезорегіони: центральний – Свентокшиські гори, північний – Сухедньовське плоскогір’я і південний – Шидловську височину. Через південні границі повіту, що охоплюють частину гміни Хмєльнік, проходить кордон макрорегіону Нідзяньської улоговини і одночасно мезорегіону Поланецької улоговини, натомість гміна Лопушно та північно-західна частина гміни Пєкошув і південно-західна сторона гміни Стравчин розташовані в макрорегіоні Пшедборської височини, в границях мезорегіону Лопушанського узгір’я. Келецький повіт лежить в височинно-гористій місцевості, в центральній частині Свентокшиського воєводства. Він характеризується високою лісистістю, великим запасом різних мінеральних копалин, суворим кліматом і відносно слабкими ґрунтами.

Особливості Келецької землі

Келецький повіт характеризується сильним диференціюванням рельєфу, який є результатом складних геологічних процесів цього регіону. Майже весь простір Свентокшиських гір з пасмом Лисогір і найвищою горою Лисіца (612 м. н.р.м.) розташований на території Келецького повіту, за винятком північних та східних границь, які сягають поза його кордони. Велика різниця височин і морфологія території впливають на своєрідність місцевого клімату, оскільки територія Свентокшиських гір створює так званий «острів холоду» в регіоні з найнижчою температурою в січні (-4,5°С). Річні ізотерми показують, що середні температури в районі Свентокшиських гір становлять 6°С і є нижчі на 1,5-2°С, ніж в південних і західних частинах повіту.

Келецький повіт розташований в живописному краї Свентокшиських гір, найстаріших поряд з декількома іншими в Європі. Їх виділяє велика різноманітність та багатство форм рельєфу місцевості, яке є віддзеркаленням диференційованої геологічної будови. Зустрічаються тут численні родовища цінних копалин, найбільші в центральній Польщі лісові комплекси з багатою флорою і фауною. У різних лугових, болотисто-торф'яних екосистемах зустрічаються багаточисельні місця рослин і тварин, охоплених видовою охороною.

Багатство форм живої і неживої природи особливої науково-дидактичної, ландшафтної і туристичної цінності справило те, що в 1950 р. створено тут Свентокшиський національний парк, який охоплює найцінніші зони Свентокшиських гір.

Історія Келецької землі

Край Свентокшиських гір має багату і досить оригінальну історію. Сягає вона часу, коли понад п'ятсот років тому неспокійна земля почала тут створювати перші на європейському континенті гори.

Впродовж багатьох епох створювалася їх форма, багато разів заливало їх море, залишаючи кальцієві осідання – сьогоднішнє багатство цього краю – а в них відбитки стародавніх створінь, які тут раніше мешкали. Добирався сюди льодовик, а коли закінчилася його епоха, з'явилася первісна людина. Відбулося це близько п'ятдесяти тисячі років тому. Сліди присутності неандертальця були знайдені в прикрашеній чудовими карстовими фігурами Печері «Рай», недалеко від старих Хеньцин, де збереглися різні інструменти, а також залишки після бенкетів – кістки тварин, в тому носорога і мамонта, а також роги північного оленя. У свою чергу за північним кордоном Келецького повіту, в місцевості Ридно, 13 тисяч років тому мешканець цієї землі здобував гематит – червоний залізняк, що використовувався як барвник та застосовувався в магічній практиці, за яким приїжджали сюди з далеких країв. У неолітичній епосі, тобто п'ять тисяч років тому, в околицях нинішнього Островця виникли шахти смугастого кременя. Інструменти та зброя, які з нього вироблялися, мали широкий попит. У Ялицевій Пущі дві тисячі років тому горіли горни (залізоплавильні печі) – перші примітивні металургійні печі, в яких виплавлялося залізо з місцевої руди, за яким приїжджали сюди купці навіть з Imperium Romanum.

Пам'ятники стародавньої техніки

Розкидані в зоні сотень квадратних кілометрів, печі займають досить велику частину території сьогоднішньої гміни Нова Слупя, де у вересні вже понад тридцять років у відновленому праслов'янському поселенні відбувається захід під відкритим небом під назвою «Димаркі Свєнтокшиське», під час якої показується витоплювання заліза в глиняних, метрової висоти, разових печах.

Продовжувачами переробки сталі були цистеріанці з Вонхоцка. У пошуках мідної та свинцевої руди розкопували землю рудокопи багатьох поколінь, а сліди, які вони залишили після себе, можна побачити до сьогоднішнього дня, між іншим, в Хеньцині, Мідній Горі, на келецькому пагорбі Карчувка.

На початку XІX ст. Станіслав Сташиц – діяч, політичний письменник, патріот, при Гірничій Дирекції в місті Кельце заснував перший в країні технічний навчальний заклад, тобто Академічно-гірничу школу. Метою створення школи було те, щоб вона постачала фахівців, які б розбиралися в таємницях місцевої гірничої промисловості. Таким чином закладалися фундаменти Старопольського промислового басейну, з коріння якого виводиться значна частина сучасного економічного потенціалу регіону.

У багатьох куточках Келецької землі знаходяться високого історичного рангу пам'ятники стародавньої техніки і інженерної думки, до яких ми відносимо руїни домни в Самсонові, велику підпірну стіну в Бобжі, численні кузні, фришерки, гідротехнічні споруди.

За свободу батьківщини

Келецька земля дуже сильно пов'язана історією з Польщею. Багато разів тут боролися за справу національної свободи. Віддавали життя за свободу батьківщини косин’єри (польські повстанці, озброєні косами) ватажка Костюшки, в місті Кельце дожив своїх останніх днів Бартош Гловацкі – косин’єр повстання 1794 р., учасник атаки на російські гармати в битві під Рацлавіцами. Прославилися самопожертвуванням і мужністю повстанці повстання 1830 р., пізніше січневого, тут діяв ксьондз Пьотр Сцегєнни (1801-1890), діяч революційно-демократичний та організатор так званого Селянського Союзу в районі Кельц. У серпні 1914 р. келецька земля прийняла першу кадрову кампанію стрільців Юзефа Пілсудського, яка марширувала від Кракова і поклала початок І полку піхоти Легіонів і з Кельц вирушила в бої за свободу батьківщини. У свою чергу під час ІІ світової війни свентокшиські ліси стали домом і притулком партизанів. Пам’ятками після того періоду є численні могили загиблих, з найвідомішою в Міхньові, де біля могили двохсот трьох жертв загибелі встановлено пам'ятник, з якого кричать вісімсот хрестів, що походять з польських сіл, яких доторкнулися злочини війни і окупації.

Адміністративна структура

Ті декілька атрибутів, перелічені раніше, – це тільки невеликий фрагмент багатства і краси Келецького повіту. Він належить до височинно-гірської території центральної частини свентокшиського воєводства. Повіт займає територію 2246 км2 – це майже 20% площі всього воєводства. Він охоплює 19 гмін: Бодзентин, Хеньцини, Хмєльнік, які одночасно є міськими центрами, а також Бєліни, Далєшице, Гурно, Лагув, Лопушно, Маслув, Мєдзяна Гура, Мнюв, Моравіца, Нова Слупя, Пєкошув, Пежхніца, Ракув, Сіткувка-Новіни, Стравчин, Загнаньск. В повіті проживає близько 194,5 тис. осіб. Населення на 1 км2 є нижче від середньої воєводської (114 осіб на км2) і становить 86 осіб. Населення повіту становить 14,5% всього населення у воєводстві і тільки в границях міста Кельце цей коефіцієнт становить 16,1%. Участь населення окремих гмін в загальному числі мешканців повіту є диференційована.

Туристичні цінності і агротуризм

Келецький повіт, розташований в Свентокшиських горах, є особливим місцем на географічній карті Польщі. Виділяє його перш за все багатство форм рельєфу місцевості. На території гір створено в 1950 р. Свентокшиський національний парк. Територія парку поділена на цілковиті і часткові заповідники. Цілковита охорона полягає на відмові від втручання людини повністю на території, охопленій охороною. Маючи на увазі природні, історично-культурні та ландшафтні цінності, в 1988 р. було засновано Комплекс ландшафтних парків Свентокшиських гір, в склад якого увійшли наступні ландшафтні парки разом із охоронними зонами, що охоплюють частини території наступних гмін:

  1. Сухедньовско-Обленгорський ландшафтний парк – Стравчин, Мєдзяна гура, Загнаньськ, а також Бліжин і Сухеднюв, що розташовані поза границями повіту
  2. Сєрадовський ландшафтний парк – Бодзентин
  3. Цісовско-Орловіньський ландшафтний парк – Бєліни, Далешице, Гурно, Лагув, Пєжхніца і Ракув
  4. Єлєньовський ландшафтний парк – Лагув, Нова Слупя
  5. Хеньциньсько-Келецький ландшафтний парк, створений в 1996 р. – Хеньцини, Пєкошув, Сіткувка-Новіни

Ландшафтні парки

Ландшафтні парки Свентокшиських гір займають разом 80 тис. га площі, з охоронною зоною – понад 84 тис. га. Про багатство і особливості світу природи Свентокшиських гір свідчить той факт, що на їх території знаходиться 25 заповідників природи, 104 пам'ятники природи, 4 природно-ландшафтні комплекси, 23 екологічні угіддя та багато документаційних постів. Ландшафтні парки стали територіями спеціалізованого туризму – кваліфікованого (рибна ловля, байдарковий спорт, кінний спорт, піший, велосипедний та моторний туризм), а також ландшафтних екскурсій. У гірських парках відпочинок полегшують багаточисельні розмічені туристичні шляхи, місця відпочинку та різного роду туристичні родзинки (привабливі для туристів місця). До найцікавіших районів повіту належать, між іншим: Пасмо Кльоновське, Пасмо Масловське, Лисогори, Пасмо Єлєньовське;

  1. Пасмо Пословіцьке, Пасмо Загурське, околиці Печери Рай і Червоної Гори;
  2. Район Хеньцин
  3. Пасмо Лісовсько-Орловіньське
  4. Околиці Кельц з басейном в Цедзині і Боркові
  5. Район басейну Ханьча і інші

Союз Гмін Свентокшиських гір

Маючи на увазі в широкому розумінні екологічну охорону привабливих зон Свентокшиських гір, влада 9 гмін – Бєлін, Бодзентина, Гурна, Лагова, Маслова, Нової Слупі, Загнаньська, а також 2 гмін з-за меж повіту – Лончної та Васьньова разом зі Свентокшиським національним парком – утворили Союз Гмін Свентокшиських гір. Охороняючи природу та інвестуючи в туристичні послуги (лижні канатні дороги, центри верхової їзди, водні центри і т. п.), влада Союзу хоче спільно представити ландшафтно-туристичні цінності цих місцевостей і зробити їх доступними для туристів. В останні роки відбувається зростання зацікавлення розвитком сільського туризму, ініціатором і координатором якого є Туристичний Союз Свентокшиських Гмін і Понідзя, який утримується з внесків зацікавлених гмін. Союз співпрацює з агротуристичними господарствами, яких в повіті виникло близько 70 і вони прибувають й надалі. На особливу увагу заслуговує тут село Слядув Малий (розташоване на території гміни Хмєльнік), яке першим в Польщі було назване туристичним селом. Воно було вибране та додатково оснащене при допомозі Європейського Союзу в програмі PHARE – TOURING II. Більше десяти господарств мають знак якості і категорії, відповідно до законів Європейського Союзу. Завдяки працьовитості мешканців цього села, допомозі Європейського Союзу і різноманітним діям Союзу село, яке не мало туристичного значення, отримує значні доходи з туризму протягом всього року. Відбуваються там навіть конференції. Агротуристичні господарства зустрічаються також в гмінах: Далешице, Хеньцини, Ракув, Бодзентин, Пєжхніца, Моравіца, Лопушно, Лагув і Маслув.

Люди, речі, пейзажі Келецької землі

Келецька земля може похвалитися гарними пейзажами, цінними пам'ятниками з минулого Польщі. Тим шляхом, по північно-західній окраїні повіту проходить головне пасмо найстаріших гір у Європі, найвищою на північ від Татр вершиною в Польщі, тобто Лисіцею (612 м н.р.м.), а на схід від неї височіє над околицею Лиса Гора, що з давніх давен залишається у володінні язичеських божеств, на верхівку якої зліталися чаклунки на шабаші.

На всю Польщу славиться Святий Хрест з монастирським комплексом бенедиктинів (заснований в XІІ ст.) і костьолом Св. Хреста в стилі пізнього бароко (XVIII ст.), а також декором в стилі бароко, з залишками романського стилю (XІІ ст.). Протягом багатьох століть тут проходив головний польський паломницький шлях. Герб бенедиктинів – подвійний хрест – є сьогодні гербом повіту.

Монастир Святого Хреста був в пізньому середньовіччі видатним і активним центром духовної, літературної та артистичної культури в Польщі. Це сталося так з приводу того, що бенедиктини володіли лисогірськими реліквіями Святого Хреста. Це змінювало первинно суворий контемпляційний характер монастирського центру. Вже на початку XIV ст. сформувався у абатстві паломницький центр загальнонаціонального радіусу дії. Особливо у XV столітті на Лису Гору за звичай ходили паломництва.

Gaude Mater Polonia

У «скрипторії» лисогірського монастиря виникло багато цінних для польської культури літературних творів. Тут слід назвати копії «Revelationes» св. Бригіди Шведської, видатний містичний твір. Отці з монастиря Святого Хреста вели активну проповідницьку діяльність. Видатним проповідником був пріор Анджей зі Слупі. Підтримувалися постійні зв’язки з Краківським університетом і королівським душрастирським і гомілетичним центром.

Монастир проявив себе більш повно в літературі. З літературою того кола слід пов’язувати відомі лисогірські пісні, відособлений і видатний цикл релігійних пісень з XV ст., виданий Міколаєм Бобовським. Анджей зі Слупі записав також секвенцію «Posłuchajcie bracia miła…», один з шедеврів середньовічної поезії. Відомою є також гомілетична, музична та місіонерська творчість свентокшиських ченців.

Власне з тутешнього монастиря на Лисій Горі походить одна з найстаріших пам'яток літератури польською мовою, славнозвісні «Свентокшиські проповіді», що датуються І половиною XIV століття і є найстаршою пам'яткою польської прози. У скарбниці келецької колегіати можна побачити збірку прекрасно ілюмінованих кодексів. У найстарішому з них, в антифонарії з 1372 р., знаходиться запис пісні Gaude Mater Polonia, яка є першим польським гімном. У Ракові – головному центрі польських братів в XVII ст., так званих аріанів (друкарні, академія з 1602 р., церква синоду) знаходиться костьол з XVII ст. в стилі раннього бароко, а також так званий Аріанський дім (XVI/ XVII ст.).

Келецька земля

Келецька земля зродила великих борців за свободу батьківщини та людей пера. В підкелецькому Стравчині народився великий співець Келецької землі – Стефан Жеромський, який став проповідником свентокшиської «малої батьківщини»: він закликав, щоб Ялицеву Пущу оточили нарешті належною турботою.

Зі сторони Свісліни, недалеко від Лисогір, вирушив у великий світ назустріч літературній пригоді Вітольд Гомбровіч. З міста Кельце через радянські табори до Італії мандрував Густав Херлінг-Грудзіньский. Тут свої відкриття зробив ксьондз Влодзімєж Седляк, який в працях з галузі палеобіохімії, палеофізики, біоелектроніки представив свою теорію електромагнітного джерела життя. Садиба в Обленгорку зберігає пам'ять про лауреата Нобелівської премії Хенріка Сенкевича, який ці володіння отримав в дарі від народу. По околицях Келецької землі проходили старопольскі літописці: Вінценти Кадлубек і Ян Длугош.

Пам'ятники архітектури

Келецька земля зберегла багато пам'ятників архітектури. Над Хеньцинами височіють башти монументального замку з XIII-XIV ст., де вдови після королів доживали своїх останніх днів.

Відвідати тут варто численні монастирські комплекси і костьоли з XIV-XVІІІ ст., синагогу з ХVІІ ст. Також в Бодзентині зустріти можна руїни замку краківських єпископів (ХІV, XVІ-XVІІ ст.). Крім того, варто відвідати колегіатський костьол (XV, XVІ, XVІІ) з коштовно декорованим інтер’єром. На трасі екскурсії не можна оминути придорожніх капличок, що з’являються із зелені пейзажу садиб, численних містечок з маленькими ринковими площами посередині.

Первозданна краса природи, про яку піклуються мешканці і влада келецької землі (заповідники, парки, пам'ятники природи) є магнітом, що притягує туристів, спраглих тиші, зосередження і відпочинку.

Легендарний Дуб «Бартек»

При дорозі з Загнаньська до Самсонова, неподалік від головного масиву колись потужної Ялицевої Пущі, росте легендарний дуб «Бартек». Це найвідоміше й найстаріше дерево на території нашої країни, згідно думки деяких дослідників воно нараховує понад тисячу років. Отже, життя «Бартка» таке ж довге, а може навіть довше за історію польської державності. Можна сказати, що патріарх «Бартек» – це німий свідок і стражник вітчизняної історії.

Місцевість, в якій росте «Бартек», – це правдивий зачаток польської культури. Згадати тільки вже описаний вище монастир Святого Хреста, який був перед санктуарієм Ясна Гура найпершим національним санктуарієм, Стравчин – місце народження Стефана Жеромського, чи славнозвісні Мєдзяногурські шахти і Самсонув, що може гордитися найціннішим пам'ятником техніки в нашій країні, який належить до Старопольського промислового басейну, щоб усвідомити собі, яка надзвичайно багата є культурна спадщина краю, за яким «спостерігає» старезний «Бартек». Про життєздатність «Бартка» свідчать вимірювання дерева в минулих роках, що проводились лісниками, а тепер вченими дендрологами. У міжвоєнні роки висота «Бартка» була 23,25 м, натомість окружність ствола при землі – 13,40 м. А згідно вимірювання, проведеного в 1993 році, «Бартек» має 30 м висоти, таку саму окружність ствола при землі, як до війни, але меншу на 10 м3 повну масу дерева, що має на даний момент 72 м3. Діаметр крони дуба сягає 40 м.

Назва дуба своєю етимологією походить зі стародавніх віків. Багато років тому в районі «Бартка» зустрічалися борті, головним чином, на хвойних деревах. Однак, мабуть, і в дубі були закладені борті, звідси і пішла в світ назва (barcie – Bartek). Великий любитель «Бартка» – Юзеф Вєжба, подлясянин, розповідає, що названо дуб відповідно до народного звичаю, де ім'ям «Бартек» називають старих і розумних людей.

Сучасність повіту

Господарський характер Келецького повіту залишається в тісному зв’язку з його ресурсами мінеральної сировини. Разом з початком розвитку промисловості збільшилось зацікавлення рудами і мінералами. У сьогоднішні часи руди (родовища) в районі Свентокшиських гір не мають вже промислового значення, проте набирають значення інші види сировини, що пов'язане з розвитком інших галузей промисловості.

На території Келецького повіту знаходиться 165 км вітчизняних доріг, 262 км воєводських доріг, 1124,6 км повітових і близько 1500 км гмінних доріг. Через територію повіту пролягає 3 залізничних лінії: Варшава-Краків, Кельце-Ченстохова, Кельце–Буско-Здруй. На території гміни Маслув знаходиться аеродром площею 73 га.

На території повіту має свій головний офіс Надземний центр супутникових послуг АО «Польска Телекомунікація» у м. Псари, який є єдиним такого типу представництвом в Польщі і найсучаснішим в Європі.

До більшості місцевостей повіту постачається доброякісна вода, яка береться з глибоководних колодязів. Така вода відповідає всім санітарним вимогам. Розподіляється вона до користувачів системою водопровідної мережі, яка закінчується перехідниками до окремих володінь. У всіх гмінах також використовується каналізаційна мережа.

Напрями розвитку

Муніципальна влада Келецького повіту активно цікавиться програмою реформування економіки після 1989 року, а особливо сфери сільського господарства, продовольчої економіки і сільського суспільства. Населення, що мешкає в сільському середовищі, складає понад 94% всього населення повіту. Домінує аграрне населення, яке змагається з важкою матеріальною ситуацією. Вирішення вимагає проблема надлишку робітників та інших назрілих труднощів села. Можна їх вирішити, посилюючи багатофункціональний розвиток сільських територій і створюючи для частини населення можливості виходу з сільського господарства.

Багатофункціональний розвиток полягає на впровадженні в сільських областях все більшої кількості несільскогосподарських функцій, що змінює структуру зайнятості сільського населення і джерела його доходів. Другою основною метою політики багатофункціонального розвитку є посилення господарського прогресу у вигляді створення нових робочих місць, зростання доходів сільського населення, наближення умов життя в селі до умов в урбанізованому середовищі, а тим самим запобігання подальшому обезлюдненню сільських місцевостей.

Як центри багатофункціонального розвитку повинні вибиратися містечка і села, які є центрами гмін, оскільки мають вони відносно добре розвинену інфраструктуру, а також відповідають демографічним критеріям. Планування суспільно-господарського розвитку повинно відбуватися саме з точки зору перетворення місцевості в багатьох напрямках, натомість окремі завдання повинні бути елементами активізації процесу змін.

Досягнення намічених цілей буде простіше, якщо місцева влада (особливо влада гміни) отримає підтримку з боку мешканців для їх реалізації. Тоді відбудеться виконання основної умови розвитку, а саме мотивації муніципальної спільноти до колективної дії і взаємної співпраці. Це полегшить неодноразове розподілення завдань, а що за цим йде – рішень і відповідальності. Активізацію як місцевого суспільства, так і влади самоврядування слід визнати одним з головних рушійних чинників розвитку території.

До найважливіших публічних завдань, які впливають на процес зміни напрямків, що скеровані на поширення діапазону функцій сільських місцевостей, які служать для підвищення рівня життя мешканців, між іншим, належать: інспірація і сприяння змінам в сільському господарстві,

  1. боротьба з безробіттям
  2. розвиток суспільної інфраструктури
  3. охорона природного довкілля
  4. розвиток технічної інфраструктури
do góry
Czekamy na dary dla rodaków z Wileńszczyzny Zapraszamy na Kiermasz Bożonarodzeniowy Sumita z Bodzentyna Mistrzem Polski Zimowe utrzymanie dróg w powiecie kieleckim Rodziny zastępcze poszukiwane Telefony do Wydziału Komunikacji i Transportu Umów wizytę / Rejestracja pojazdów